Поїхати подивитись на чудову природу, прозору річку, порибалити, поплавати під водою збирався з родиною давно.
Якщо подивитись в минуле, то, практично з дня народження старшої доньки (їй скоро вже стукне 22), ми почали об’єднувати активні туристичні родини, самі приєднуватись до інших, дітей друзів брати з собою і подорожувати, подорожувати, подорожувати… І ці подорожі з часом перетворилися із звичайних туристичних походів в засіб пізнання навколишнього середовища, світа і … самого себе. Географія мандрів розширювалася, знайомства жвавішали і в один сонячний день нас друзі познайомили з чудовим інструктором водних походів. З того часу я зміг об’єднати своє захоплення підводним полюванням з водними, пішохідними та пізнавальними подорожами.
Сіверський Донець сьогодні одна з небагатьох річок, яку ще повністю не “зіпсувала” людина. Вона мені нагадала Рось 30-річної давнини, Сулу 20-річної давнини – тепер в ці річки зайти покупатись немає охоти. І я їхав з найкращими мріями та надіями…
Група зібралась невелика – 15 туристів з дітьми. Самим молодшим було близько 5 років.
В цей раз прийняли рішення їхати з Києва на автобусі прямо до місцяпочатку подорожі, щоб зайвий раз не перевантажувати багаж – байдарки і запас харчів на 2 тижні. Водії (як завжди) наплутали маршрут і замість 10 годин ми їхали 12. Але як тільки приїхали на місце, побігли купатись – про всі негаразди в дорозі одразу забули.
Чергові готують вечерю, а інші уважно почали слухати інструктаж з порядку збирання байдарок та техніці безпеки – все треба буде робити самостійно – як збереш, так і попливе – завтра з самого ранку треба швидко збиратися і уходити.
Ранок зустрів нас хорошою погодою. Я завжди прокидаюсь на півгодини раніше головного інструктора щоб зробити зарядку, покупатись в чому мати народила… В цей раз вирішив перевірити прозорість води, тим паче що ввечері під деревом на протилежному березі бачив плескіт хижака. Взяв рушницю, одягнув маску з трубкою і – вперед. Вода здавалася теплою. Одразу хочу сказати, що тільки в останні дні подорожі температура води знизилася до 20 градусів. Весь час була 24-26 градусів. Прозорість порадувала – 2 метри, але течія – в ластах проти течії вигребти не міг – після занурення для огляду хапався за рослини і замирав. Часу було небагато – за 20 хвилин я бачив тільки мелкотню – хижака не було. Це трошки зіпсувало мій настрій, але я налаштувався на краще.
Перший перехід цілий день жарило сонце.
Багато людей було на річці. Практично всі можливі стоянки були зайняті. Інструктор піддалася на прохання друзів пропустити одну вільну стоянку і – в цей день перехід замість половини дня пройшов до 9-ї вечора. У мене ноги гули, не розгиналися, я не звик так довго сидіти в одному положенні без ніжного руху, хоча через кожні 2 години ми робили зупинки, щоб розім’ятися і покупатися.
Наступний день була днівка. В цей раз похід загалом було сплановано так, що після одного ходового дня у нас була днівка. Для мене це було ідеально. Тому що зранку рибалки після відпочинку могли піти порибалити, а я свіженький – на полювання на 4-5 годин.
Правда полюванням це тяжко назвати – в більшості насолоджувався підводними краєвидами і брав тільки трудову рибу. Брав стільки, щоб можна було нагодувати без залишків всю компанію. Що ми тільки з рибою не робили – і жарили, і коптили, і уху варили.
Але хочу зазначити, що для цієї річки риби мало – як і в інших, люди працюють сітками (іноді перегороджується вся річка завширшки), в деяких місцяхвиникала підозра на електровудки.
Наші мами також проявляли безмежні кулінарні здібності, чим радували не тільки дітей, а й дорослих.
Діти відчули свободу і – почалося – з води витягнути неможливо, когось знайдуть, зловлять, організовують змагання…
Побудова замків з піску, малювання фантазій – це було звичайною справою.
Та взагалі, молоді помічники були молодцями – допомагали дрова знайти і принести, гілочок наламати, стерегли на березі улов, поки я переодягався або рибалки снасті ховали…
Що ми змогли зловити – це були голавлі, щуки, окуні, лині і … один – але який – жерех.
На жаль, в місцях, де рибалки з берега ловили сомів та судаків, прозорість води була не більше півметра, тому мені не довелось пополювати.
При підводному полюванні приходилось застосовувати різні тактики – і активний пошук, і лежача під корягою засідка (а на течії тримаючись за корягу або траву затримка дихання значно зменшувалася), і сплав… В тих місцях, де прозорість води досягала 2 метрів використовував арбалет 75 см. (на швидкій течії!), при гіршій прозорості – зелинку 80 см.
Щоб розім’ятися на днівках, завжди старалися влаштувати якісь ігри – волейбол, екстримстрибки в річку, місцеві подорожі. Одним словом – нудно не було.
Тільки один день нас трошки підвела погода – йшов проливний дощ. У кого намети було неправильно встановлені і місце неправильно вибрано – купалися в воді. Інші відпочивали по-дорослому під заздалегідь натягнутими над похідною кухнею тентами.
Переправи здійснювалися тільки на байдарках. Діти захотіли морозива...
На передостанній стоянці гра Ю-ЗЕ-ФА набула особливої популярності і допомагала швидко вирішити питання: Хто буде мити котли та посуд?
А останні 2 дні були присвячені “розминанню” наших мозоків – екскурсії до Святогорського монастиря та місць бойової слави. Ніколи знання історії нікому не завадило…
12 годин на автобусі – і ми вдома.
Я мрію влітку знову повернутися на цю річку…
Набираємо групу на похід у серпні 2013 р. тут (розділ Объявления): https://www.gribalka.com.ua/Obyavleniya/Aktivnye-puteshestviya/Vodniy-pohid-na-baydarkah-po-richci-Siverskiy-Donec-vid-m-Balaklei-do-Svyatogorska---160--km-26.html