Катання на гірських лижах та сноуборді в с. Пилипець - лютий 2013

Печать
12.03.2013 15:30
 
Починається весна. З-під ліжка з’являються перші ваги…

Але це не про тих, хто у вільний від роботи час знаходить хвилинку, годинку, добинку, тижденинку… щоб активно відпочити і підтримати свою пізнавальну, фізичну та вагову форму, щоб не витрачати час та гроші на консультації і незрозумілі ліки, на пігулки та “смердючий” тренажерний зал…

Вже практично 20 років я стою на лижах.

1.jpg

Спочатку починав в Протасовому яру, потім на накатаних ратраком схилах в Карпатах, а потім стало нецікаво. Катаєшся як зомбі, по однаково підготовлених (одних й тих самих) схилах, одні й ті самі рухи, які відпрацьовані до автоматизму, немає новизни, немає пізнання як для душі, так і всебічного розвитку для тіла, техніка практично не вдосконалюється… Хоча можна трошки пофілософствувати: а що ж таке техніка, чи варто постійно її удосконалювати як техніку, чи може для душі і для тіла потрібно щось інше, а не техніка?

Людина після народження починає спочатку повзати, потім сидіти, потім стояти, потім пересуватися біля стінки, потім… Поміркуйте, що було б з дитиною, якби її на всіх цих етапах батьки навчали техніці повзання (хоча самі вже давно розучилися), техніці сидіння … - це смішно. Так, на попередньому етапі дійсно якісь елементи руху показуються дитині, допомагають зробити перші кроки,  але це тільки для того, щоб дитина усвідомила що вона може - і ні на крапинку більше. Далі дитина сама пробує все зробити сама. Але виникає запитання: завдяки чого дитина пробує все зробити сама, чому вона навчається? А відповідь дуже проста – зберігати в будь-якому положенні рівновагу та керувати цією рівновагою – і все!!! Якою б досконалою технікою не оперував спортсмен (або звичайна людина), якщо він не вміє контролювати свою рівновагу, не вміє “працювати” з нею в різних умовах – він ніколи не досягне високих результатів як у спорті, так і в звичайних “подорожах”. Повного контролю рівноваги можна досягти тільки тоді, коли людина стає частинкою навколишнього світу і працює з ним спільно як єдиний механізм, як єдине ціле. Я дуже часто стикався з такими випадками, коли спортсмени високого класу тільки попадали на погано підготовлений схил, і, ще гірше, на взагалі непідготовлений схил, відчували себе там як діти, що вчаться ходити і, якщо так можна сказати, “ховали” свої титули нанівець. Тому я повністю згоден з Антоном Яковиною (керівником школи фрирайду в Подобовці), що вміння кататися (їздити, стояти на лижах, сноуборді, ковзанах, роликах …) оцінюється не декоративною технікою їзди, а якраз вмінням зберігати і керувати рівновагою в будь-яких умовах, на будь-яких поверхнях, на будь-яких схилах. І коли це вміння буде, то техніка з’явиться сама по собі, вона буде на рівні підсвідомості автоматично вибиратися і корегуватися нашим мозком, тілом і м’язами. За те, що будь яка людина сама по собі індивідуальність, то, для досягнення одного й того самого результату в одних і тих самих умовах різними індивідуумами, може використовуватися відмінна техніка. Досить часто на змаганнях міжнародного рівня перемагають спортсмени, чия техніка проходу траси безжалісно критикується експертами та інструкторами… Про це можна писати багато, але нам необхідно повернутися до нашої теми.

Так от, нічого цікавого в катанні на підготовлених схилах не знайшов і для задоволення души та тіла почав виходити за межі підготовлених трас – моє катання перетворилося в цікаві подорожі, завдяки яким я зміг бачити, насолоджуватися і пізнавати те, що залишається закритим для тих, хто катається на підготовлених трасах. А за того, що я завжди в більшість своїх мандрівок беру дітей (своїх і не своїх – хоча для мене різниці немає – вони всі мої), то став їх викатувати (я це слово застосовую замість “навчати”) для набуття навичок і умінь керувати своєю рівновагою якраз на непідготовлених схилах – в будь-яких умовах. Окрім фізичного розвитку це надає можливість розвиватися дитині духовно і пізнавати світ таким, яким він є, дозволяє розвивати здатність приймати правильні, оптимальні для даної ситуації рішення і їх реалізовувати. Тобто навчаємо тому, що є цікавим і може завжди знадобитись в майбутньому в житті.

Останні 5 років для свого відпочинку і виховання дітей я вибрав Пилипець-Подобовець, тому що тут об’єднано багато корисних природних умов для всебічної реалізації людських можливостей щодо відпочинку, навчання та пізнання. І цей рік не бу винятком.

2.jpg

3.jpg

4.jpg


5.jpg

Єдиної неприємністю було те, що практично за 5 днів до від’їзду одна родина з двома дітьми відмовилася за причиною хвороби дітей. І замість 4 маленьких спортсменів мені з дружиною прийшлось працювати тільки з двома (за такий короткий термін не зміг знайти бажаючих).

8.jpg

9.jpg

Той тиждень, який ми були в Пилипці, погода нас порадувала всім, чим могла: і щільним снігом, і пухким снігом, і пухким ущільненим снігом, м’якими комфортними температурами, ясною погодою, неймовірною красою.

10.jpg

11.jpg

12.jpg
13.jpg
14.jpg
15.jpg
16.jpg
17.jpg
18.jpg
Перші 2 дні ми “розкочувалися” в Пилипці, згадували, навчались основним елементам і особливостям проходження трас різної складності, відпрацьовували роботу кантів, постановку ніг, роботу ніг, тримання рівноваги… Одними із кінцевих маршрутів були спуски від бугельного підйомнику через ліс до низу бугельного підйомника та до водоспаду Шипіт – в ці дні сніг в лісі був досить щільним.

19.jpg

Після відпочинку і чаювання в будиночку “туриста” я за старання вирішив дітей побалувати - ми поїхали додому на конях (хоча без проблем можна було дістатись на лижах) – задоволення та емоції були безмежні. Одразу було прийнято рішення і договорено з конюхом, що на наступний день він нас відвезе до Подобовця…

20.jpg

Ранок, як завжди, починався з массажу голови, спини, зарядки – в комфортних умовах прокидалися і розминалися всі м’язи…

21.jpg

Виїзжали на катання близько 10-ї (коли починали працювати підйомники), але до Подобовця вже о 9-15 ми виїхали на конях – півгодини задоволення, перевірки своїх суглобів і – ми на місці. Що мені в Подобовці не сподобалося – на всіх дітей треба купляти скіпаси. Все інше заслуговує високої оцінки – і робота персоналу, і наявність комфортних безкоштовних туалетів, медичної кімнати, кафешек, і відратраченого центрального схилу (для новачків, розминки та тих, хто полюбляє швидко поганяти) – траси для різного рівня катання.

22.jpg

23.jpg

Ми відкатали всі можливі варіанти (окрім підйому на Хрест – тому що була похмура погода з туманом). Особливо дітям сподобалося під кінець опановувати труби в лісі. Останній в цей день спуск був через ліс до Пилипця – я за ними не міг угнатися. Сніг був дуже щільний з крижаною кіркою, а труби досить вузькими.

24.jpg

25.jpg
26.jpg

Виїхали на галявину над водоспадом та … полетіли по нерозкатаному снігу.

27.JPG

28.JPG

29.JPG
30.JPG

На наступний день пішов сніг і почався РАЙ. Ми каталися по пухкому неглибокому снігу. Спочатку розминка та необхідні вправи на центральному схилі, потім - 2 спуски паралельно центральному схилу по лісу…

31.jpg

А потім – на кресельному підйомнику до верху і через ліс в напрямі до будиночка лісника та до водоспаду.

32.jpg

33.jpg

34.jpg

В цей раз я був … на дошці. Так, 7 років тому я почав опановувати дошку. З мене сміялися (по-доброму), з мене глузували, друзі-лижники проявляли словесну зневагу – мов ти нас зрадив. Але я відповідав і відповідатиму, що лижі і сноуборд – це 2 інструменти отримання задоволення від мандрів по снігу. На лижах ви летите, розтинаєте, а на сноуборді – парите – різні відчуття, інша координація, різні задоволення. Це те ж саме, що грати ту саму музику можна з використанням різних інструментів, наприклад, піаніно і саксофону. Мені подобається кататись і на лижах, і на сноуборді – завжди з собою беру 2 “інструменти”.

Сніг все йшов і йшов. Зранку я побачив повний паудер. До підйомників хазяїн будинку, де ми жили, нас довіз на спеціальному позашляховику – інші машини заїхати не могли.

35.jpg

36.jpg

1-ша половина катальної програми залишилась незмінною. В цей ранок по лісу практично ще ніхто не їздив і ми насолоджувалися  недоторканою красою – люди ще “не прокинулися”.

37.jpg

38.jpg

39.jpg

40_1.jpg

41.jpg

Було прийнято рішення, що 2-гу половину катальної програми з дітьми буде проводити моя дружина, а я зроблю екскурсію для дорослих та покатаюсь для душі.

42.jpg

43.jpg

44.jpg

45.jpg

46.jpg

В наступний день фрирайд з дітьми набрав нових обертів – снігу було дуже багато і він ущільнився – трошки підрозтанув, тому мандрівки були технічно і фізично складними…, але діти оправдали мої надії, нагородили мене виконанням каталки на відмінно. Додому повернулись задоволеними і втомленими близько 17-ї.

47.jpg

В останній день – день від’їзду – після проведеної розминки і невеликої обкатки дружина забрала на катання дітей. Ми домовились зустрітися на містку під водоспадом. Погода після вчорашнього щільного туману була ясною - я вирішив відірватись на Гембі за карнизом. В цей час проходили змагання з фрирайду і тому з самої Гемби спускатися не дозволялось – там розташовувалась траса.

48.jpg

“Під водоспадом” ми з дітьми пообідали смачними драниками, дорослі взяли собі трошки теплого під градусом, я – 100 грамів Ізабели та пішли додому збиратись на поїзд.

49.jpg

В майбутньому році сподіваюсь знову приїхати в це чудове місце.


Набираємо групи на зимовий сезон 2013-2014 р. тут: http://bit.ly/1dWkZtg

Автор: ПСС Печать
прочитано: 1831 раз
Оценка: 
комментариев: 0

комментировать

КОММЕНТИРОВАТЬ
Имя:
Email:
Текст сообщения: *
 
Поля обозначенные * обязательны для заполнения!
 
Статьи добавить
Разместить свой отчет о рыбалке, может только зарегистрированный пользователь, войдите в личный кабинет и добавьте статью или зарегистрируйтесь, если Вы еще не зарегистрированы.