Весняна мандрівка Фороська церква - Балаклава

В поїзді ознайомлюємось з маршрутом, цікавими місцями, їх описом та історією, через які планується мандрувати, під’їдаємо харчі і з хорошим настроєм лягаємо у задушливому вагоні (хоч і купейному) спати.

О 7-30 ми вже біля Фороської церкви оглядаємо краєвиди, ставимо свічки, купляємо сувеніри і … в дорогу. На перевалі Байдарські ворота організовуємо легкий сніданок, трошки відпочиваємо перед крутим підйомом.

Три богатиря несуть найбільшу поклажу. І це добре, бо дітям їх не треба доганяти. Спочатку я думав, що діти будуть нашу групу “гальмувати”, а вийшло навпаки – я був як самі великі гальма у світі – якорем від Тітаніка. Це все завдяки нашим наплічникам.

Кримські “полонини” мають свою яскраву красу. Сонце припікає, постійно п’ємо.





Знання розташування джерел води в Криму – одна із складових правильної організації будь-якої подорожі. Навесні всі джерела, які вже в середині червня пересихають, наповнені смачною водою.

Погода чудова. Таке враження, що почалось літо. Все насичено-зеленого кольору, навколо квіткові поля…

Другий день почався о 6-ій ранку з радіального походу на Ільяс-кая та до скель Тишлар.







Краєвиди незабутні. Кожен раз, як мандрую цими стежками, вбачаю якісь нові веселкові частинки, кожен раз все виглядає трошки інакше…

Наступний ранок нам подарував видовище, з яким в цих місцях не зустрічався. З моря прийшов туман до висоти приблизно 200 метрів. Склалось враження, що ми знаходимось на якомусь високогір’ї.







Туман слався весь цей день і половину наступного. Над туманом було ясне блакитне небо, під ним – тінь з прохолодою.

Загублений світ вражає своєю величністю як зверху, так і знизу. Дивитись в безодню можна тільки лежачи – захоплює дух і тягне донизу.

Недалеко від лісного джерела обідаємо, поповнюємо запаси води. Під’їжджають лісники на УАЗіку, поперед якого біжить вівчарка, роблять зауваження щодо багаття. Побачивши мене одного в оточенні файних жінок і трьох дітей, декілька наповнених водою пляшок, прохають залити після себе вугілля. Ми обіцянки дотримались.

Ще залишилось іти 3 години до стоянки…

Як дійшли, одразу покидали наплічники і я з дітьми спустився покупатись до моря. Мене вразила температура води – приблизно 16 градусів. Після купання взагалі нічого не хотілось робити – ні намету розбивати, ні їсти, ні дітей спати класти – я був на межі блаженства.

Зранку сходили в радіальний похід в бік Загубленого світа. Фотосесії  неможливо було зупинити.

Кінцеву частину подорожі вирішили пройти морем. Якраз ближче до обіду туман почав танути і ми годинку посмажилися на сонячних променях, покупалися у прозорому морі поки не прийшов наш човен.

30 хвилин на хвилях у супроводі дельфінів - це дійсно незабутні враження.




Набираємо групу в експедицію "Фороська церква - мис Фіолент" та інші у 2014р. тут:  http://bit.ly/18vnxQD